Захист прав стягувача у виконавчому провадженні
Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України та регулюється Законом України «Про виконавче провадження». При виконанні рішень судів, інших органів (посадових осіб), державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
З метою захисту прав стягувача, державний виконавець зобов'язаний вживати всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 8 Закону визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем у виконавчому провадженні є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.
Статтею 12 Закону визначено перелік прав, якими володіють стягувачі, а саме - право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку його пред'явлення до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.
Стягувач може заявляти відвід державному виконавцю, експерту, спеціалісту, оцінювачу, перекладачу у разі, якщо вони є близькими родичами сторін, їх представників або інших осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в результаті виконання рішення, або є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.
Захисту прав стягувача у виконавчому провадженні присвячена глава 9 Закону України «Про виконавче провадження».
Статтею 82 цього Закону встановлено, що з метою захисту своїх прав стягувач має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
Скарга на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця подається до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядає скарги виключно на рішення, дії чи бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені стягувачем до суду, який видав виконавчий документ.
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду, в порядку, визначеному законом.
У разі оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, стягувач подає скаргу у письмовій формі, яка повинна містити такі дані:
1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;
2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;
3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);
4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено;
5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".
Стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, зазначеної у статті 3 цього Закону (у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками, іншими фінансовими установами, органами Державного Казначейства), яка зобов'язнана здійснити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини такої юридичної особи. При цьому стягувач звільняється від сплати державного мита.
Збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
