Роз’яснення Міністерства юстиції України щодо визнання на території України офіційних документів, виданих органами державної влади Угорської Республіки.

 МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 02.06.2009 р. N 26-26/201

Про надання роз’яснення

щодо визнання на території України офіційних документів, виданих органами державної влади Угорської Республіки

Керуючись статтею 16 Закону України "Про міжнародні договори України" та додатково до роз’яснення Міністерства юстиції від 09.07.2004 р. N 26-38-290 вбачається за доцільне звернути увагу на застосування в Україні окремих положень Договору між Україною та Угорською Республікою про правову допомогу в цивільних справах (Договір 2001 року) і Договору між СРСР та УНР про надання правової допомоги у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 15 липня 1958 року (Договір 1958 року).

За інформацією Посольства України в Угорській Республіці, починаючи з квітня 2004 року почали надходити звернення громадян України з повідомленнями про відмову на території Угорщини приймати офіційні документи, видані в Україні, без засвідчення їх дійсності апостилем.

18 - 19 травня 2009 року у Міністерстві юстиції України відбулися консультації центральних органів з реалізації зазначених міжнародних договорів, у тому числі для врегулювання ситуації, що склалася у зв’язку з неоднаковим застосуванням договірних положень стосовно дійсності документів.

Не заперечуючи того факту, що Договір 1958 року діє у відносинах між Україною і Угорщиною в порядку правонаступництва, угорська сторона дотримується позиції, що стаття 22 Договору 2001 року замінила повністю положення статті 14 Договору 1958 року щодо взаємного визнання документів, обмеживши таку можливість лише документами, що надсилаються судами, чи іншими установами юстиції між собою у порядку правової допомоги. На документи, що подаються приватними особами, розповсюджується вимога щодо їх засвідчення апостилем або шляхом консульської легалізації.

Натомість, позиція української сторони полягає у тому, що Договір 1958 року залишається чинним, як це встановлено шляхом обміну дипломатичними нотами у 1994 році. Відповідно до статті 30 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року положення Договору 2001 року, що стосуються правової допомоги у цивільних справах, мають перевагу над положеннями Договору 1958 року лише у тій мірі, де окремі статті останнього замінюються відповідними новими статтями. Однак положення Договору 1958 року, зміст яких не охоплює Договір 2001 року, у відносинах між Україною і Угорською Республікою підлягають застосуванню.

Ураховуючи те, що стаття 14 Договору 1958 року в повному обсязі виконувала лише Українська сторона, вбачається за доцільне у відношенні вимоги до дійсності офіційних документів, виданих компетентними органами Угорської Республіки, застосовувати принцип взаємності, тобто застосовувати звільнення документів від консульської легалізації чи від засвідчення апостилем в рамках, визначених статтею 22 Договору 2001 року.

У зв’язку з викладеним на території України від громадян та юридичних осіб Угорської Республіки офіційні документи, видані компетентними державними органами Угорської Республіки і засвідчені гербовими печатками, можуть прийматися українськими органами державної влади з умовою їх засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року.

Цей підхід слід застосовувати доти, доки сторони не домовляться про інше.