22 листопада набув чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»
19 листопада 2014 року Президент України підписав Закон «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»(далі — Закон), який був ухвалений Верховною Радою 20 жовтня. Закон передбачає надання статусу внутрішньо переміщених осіб громадянам України, які були змушені покинути свої домівки у зоні проведення АТО.
Закон є основним нормативно-правовим актом, який визначає, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає на території України та якого змусили, або який самостійно покинув своє місце проживання, у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до Закону громадяни України, які вимушено переселяються з тимчасово окупованої території України мають право стати на облік як внутрішньо переміщені особи. Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік. Для отримання довідки внутрішньо переміщена особа має звернутися до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення за місцем фактичного проживання із заявою без сплати будь яких платежів та зборів, включаючи як першу видачу такої довідки, так і у випадках повторної її видачі у разі втрати або з метою продовження її дії. Документ дійсний протягом шести місяців з моменту його видачі.
Закон містить норми щодо забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб на отримання документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус. Статтею 8 цього Закону передбачено реалізацію виборчих прав.
Внутрішньо переміщена особа, зокрема, має право на:
- безпечні умови життя і здоров'я;
- достовірну інформацію про наявність загрози для життя та здоров'я на території її покинутого місця проживання, а також місця її тимчасового поселення, стану інфраструктури, довкілля, забезпечення її прав і свобод;
- створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання;
- забезпечення органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами приватного права можливості безоплатного тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; для багатодітних сімей, інвалідів, осіб похилого віку цей термін може бути продовжено;
- сприяння у переміщенні її рухомого майна;
- сприяння у поверненні на попереднє постійне місце проживання;
- забезпечення лікарськими засобами у випадках та порядку, визначених законодавством;
- надання необхідної медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров'я;
- влаштування дітей у дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади;
- отримання соціальних та адміністративних послуг за місцем перебування;
- проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування;
- безкоштовний проїзд для повернення до свого покинутого постійного місця проживання у всіх видах громадського транспорту у разі зникнення обставин, що спричинили таке переміщення;
- отримання гуманітарної та благодійної допомоги.
Крім того, цим законом заборонена дискримінація внутрішньо переміщених осіб з причини їх переселення при здійсненні їхніх прав і свобод.
Разом з тим даний Закон потребує доопрацювання з метою вирішення проблем: доступу до освіти, працевлаштування, розміщення, соціальних виплат, медичного забезпечення.
