Heilpflanzen

Алтей (корінь)

Алтея лікарська — один із видів роду Алтею, є частиною сімейства Мальвових. Належить до багаторічних трав’янистих рослин. Ареал зростання: Європа, Азія, Північна Америка та Північ Африки.

Основна лікарська сировина — корінь. Корені алтеї лікарської багатоголові. Від головного кореня довжиною до 50 см відходять численні бокові відгалуження додаткових коренів. В алтеї міститься високий відсоток крохмалю, пектин, каротин, жирні олії, лецитин, мінеральні солі, амінокислоти та велика кількість слизових речовин. Корені алтеї мають властивості: пришвидшувати та покращувати регенерацію тканин, стимулювати та полегшувати процес відхаркування, знімати запалення, пом’якшувати наліт, який виник унаслідок запалення, обволікати подразнену слизову оболонку.

Алтей (трава)

Алтея лікарська зазвичай має висоту від 60 см до 2 м. Листя округлої форми, розташоване ярусами, верхній ярус оксамитовий на дотик, має більш видовжену форму. Стебел, як правило, декілька, рідше зустрічаються одинарні. Звертає на себе увагу красивими суцвіттями, завдяки яким в народі отримала назву «дикої троянди». Квіти зібрані у суцвіття на верхівках стебел. Мають 5 пелюсток ніжно-рожевого кольору та фіолетові тичинки. Трава алтеї квітне у червні-липні.

Алтею використовують: як засіб для регенерації та загоєння ран при захворюваннях шкіри, як максимально ефективний засіб від кашлю, у якості пом’якшувального засобу при запаленнях горла, зокрема при ларингіті, при захворюваннях, пов’язаних із подразненням слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, корені алтеї для шлунку служать обволікаючим засобом, у боротьбі із зайвою вагою.

Березові бруньки

Береза повисла - листопадне дерево з білою корою, яка легко розслоюється. У старих дерев кора в нижній частині стовбурів чорно-сіра, з тріщинами. Гілки зазвичай повислі, звідси і назва - «плакуча береза». Молоді пагони червоно-бурі, голі, покриті смолистими залозками. Бруньки прямі, голі. Листки чергові, з широкою клинкоподібною основою, зубчасті по краю, молоде листя клейке. Квітки роздільностатеві, зібрані в суцвіття сережки. Плід - крилатий горішок з двома перетинчастими крилами. Цвіте при розпусканні листя в травні.

Склад: препарати із бруньок берези містять ефірну олію, флавоноїди, дубильні речовини, аскорбінову і нікотинову кислоти, сапоніни, смоли, каротин і гіперозид.
Фармакологічна дія: виявляють сечогінні, жовчогінні, спазмолітичні, протизапальні, ранозагоювальні, відхаркувальні, антивірусні та протипаразитарні властивості.

Бесмертник

Безсмертник відноситься до багаторічних трав’янистих рослин. Безсмертник має сріблясте забарвлення і квіткові кошики у вигляді куль на верхівках стебел. Безсмертник може виростати до 30 см у висоту. Він росте на полях, узбіччях доріг, в піщаних і соснових борах.

Безсмертник має багато лікувальних властивостей, які дозволяють використовувати його в лікуванні та профілактики деяких хвороб. Він може служити жовчогінним та спазмолітичним засобом, стимулювати роботу шлунка, посилювати секрецію жовчі і знижує рівень в’язкості. Крім цього, він піднімає артеріальний тиск, має бактерицидну і протизапальну дію, тонізує організм в цілому. Лікувальна рослина безсмертник також використовують як профілактичний засіб — трава знижує рівень холестерину та білірубіну в крові.

Глід сушений

Глід являє собою чагарники або невеликі деревця з пагонами, що покриті колючками. Листки почергові, з прилистками, короткочерешкові, з великими зубцями; суцвіття - густі, багатоквіткові щитки. У висушеному вигляді: плоди глоду — яблокоподібні, тверді, зморшкуваті, зверху з кільцевою облямівкою, з 1-5 кісточками в м’якоті плоду. Колір плодів від жовто-оранжевого і бурувато-червоного до темно-бурого або чорного кольору.

Склад: плоди глоду містять кислоти органічні, цукри, сорбіт, речо-вини пектинові (1,9-6,1 %), кислоту аскорбінову (18-100 мг %), b-каротин (0,4-2,7 мг %), вітамін К, сполуки фенольні (антоціани – до 1200 мг %, лейкоантоціани – 400-1500 мг %), катехіни, флавоноли, фенолокислоти, кумарини (0,7- 3,4 %), стерини, кислоти тритерпенові (урсолову, олеанолову).
Фармакологічна дія: посилюють кровопостачання в коронарних судинах серця і в судинах мозку, підвищують чутливість міокарду до серцевих глікозидів, трохи посилюють скорочення серцевого м’язу і зменшують збудливість останнього, мають заспокійливу дію, нормалізують артеріальний тиск.

Горобина червона

Горобина червона може зустрічатися в природі у вигляді дерева (до 15 м), або куща. Плоди — ягодоподібні, у формі кулі, оранжево-червоні, розміром приблизно з горошину, гіркуваті й терпкі на смак. Дозрівають у вересні і до зими не обсипаються, а залишаються на дереві навіть взимку. Від дії морозу плоди горобини червоної втрачають свою гіркоту і терпкість, набувають приємний солодкуватий смак.
Стиглі ягоди горобини червоної містять органічні кислоти (яблучну, сорбінову, лимонну, бурштинову, винну) дубильні та пектинові речовини, амінокислоти, сорбіт і сорбозу, ефірні масла, вітамін С і РР, солі кальцію, калію, натрію, магнію. Вітамін Р в горобині робить цю рослину дуже корисною. Цінність його в тому, що він зміцнює нервову систему, усуває дратівливість, безсоння і загальну слабкість організму. Горобину червону в традиційній медицині використовують як полівітамінний, кровоспинний і сечогінний препарат.

Груша сушена дичка

Дика груша поступається за смаком плодів своїм окультурених побратимам, більшості з яких, до речі, груша дичка є прабатьком. Однак за лікувальними властивостями плодів дичка набагато перевершує селекційні сорти і заслужено користується популярністю у народній медицині.

Цей дикий сорт багатий на вітаміни А, групу вітамінів В, а також Е, С, Р і РР. Крім вітамінів плоди містять аскорбінову, лимонну, яблучну і фолієву кислоти, а також глюкозу, сахарозу, фруктозу, різноманітні мікроелементи. У дичці багато металів: цинк, мідь, нікель, молібден, йод, марганець, залізо, фтор, тому її фрукти часто використовують для лікування анемії та щитовидної залози, коли організму не вистачає власних запасів поживних речовин. Лікувальний відвар з дикоростучої груші – незамінний засіб при розладах шлунка. Груша сушена дичка – відмінний профілактичний засіб при захворюваннях кровоносної системи, особливо для зміцнення капілярів завдяки вітаміну Р, який підвищує проникність стінок судин.

Звіробій

Являють собою багаторічні трав’янисті рослини. Звіробій має п’ятипелюсткові квіти з яскраво-жовтим забарвленням і чорно-бурими крапками на нижній частині пелюстки. Вони об’єднані в суцвіття, які нагадують щитковидну мітлу.
Склад: трава звіробою містить речовини дубильні (10-12 %), флавоноїди (гіперозид, рутин, кверцитрин, мірицетин, лейкоантоціани), сапоніни, барвники (гіперицин – 0,1-0,4 %, псевдогіперицин, гіперин, франгулаемодинантранол), олію ефірну (0,2-0,3 %), речовини смолисті (17 %), каротин, кислоту аскорбінову.
Трава звіробій чинить спазмолітичну дію на гладку мускулатуру всього організму і кровоносні судини, стимулює регенераційні процеси. Затребувані також його в’яжучі, сечогінні, загальнозміцнювальні, кровоспинні, антисептичні та протизапальні корисні властивості.

Ісландський мох(цетрарія)

Ісландський мох (ісландський лишайник) — природний лишайник, що представляє собою гіллястий кущ з листовим слоєм (на думку народних лікарів, досить сильно нагадує оленячі роги). У висоту ісландський мох може досягати 12 сантиметрів, завширшки — 20 сантиметрів, хоча його традиційні розміри в районі 7-15 сантиметрів, зазвичай гілки лишайника скручені. Окраса ісландського моху буро-зелена з білими плямами.

Лишайник володіє масою корисних властивостей, які зробили його незамінним у народній медицині. Ісландський мох допомагає справлятися з такими недугами, як туберкульоз, астма, пом’якшує кашель, знімає зубний біль і запалення мигдалин. Благотворний ефект помітний і при застосуванні відварів і настоянок лишайника, наприклад, вони знімають спазми шлунка, активізують процес травлення, прочищає жовчовивідні протоки. Регулярне застосування ісландського моху підвищує апетит, вирішує проблеми з безсонням.

Корінь девясила

Дев’ятисил являє собою трав’янисту багаторічну рослину висотою до 1,5 метра з м’ясистим коротким багатоголовим кореневищем, від якого відходять нечисленні товсті корені. Квітки жовті, язичкові і трубчасті, зібрані у великі кошики на кінцях стебел і гілок.
Склад: кореневища і корені оману містять полісахариди (інулін – до 44 %, псевдоінулін, інуленін), смоли, камідь, сліди алкалоїдів, сапоніни, кислоти органічні, олію ефірну (до 4,3 %), до складу якої входять біциклічні сесквітерпенові лактони, алантол, проазулен і a-токоферол
Фармакологічна дія: мають відхаркувальну, протизапальну, антимікробну, жовчогінну, сечогінну, тонізуючу дію, нормалізують моторну і секреторну функції різних відділів шлунково-кишкового тракту, зменшують активність запального процесу в шлунку.

Корінь кульбаби

Всі частини кульбаби – джерело вітамінів, мінералів та біологічно активних речовин. Корінь рослини до кінця літа накопичує багато корисних хімічних сполук, наприклад, селену, цинку і міді.
Корисні властивості кореня кульбаби залежать від його хімічного складу. Є в ньому мінерали (кальцій, фосфор, залізо), вітаміни, білки, вуглеводи, органічні смоли, дубильні речовини.
Корінь кульбаби сприятливо впливає на здоров’я печінки, захищаючи її від негативних факторів і нормалізуючи її роботу. Вся справа в инулине, що є рослинним інсуліном, що містить у собі дану рослину. Саме з цієї причини його застосування вітається для тих людей, які страждають на цукровий діабет. Крім перерахованого вище, в корені кульбаби міститься безліч інших корисних властивостей: каучук, смоли, тритерпенові сполуки, вуглеводи, слизи, білки, жирні масла і так далі. Ці речовини позитивно впливають на підвищення апетиту людини, очищення крові від негативних факторів, збільшення грудного молока, зменшення появи спазмів.

Кукурудзяні рильця

Рід Кукурудза належить до родини Злакові. Кукурудзу вважають давньою рослиною, яка була окультурена людиною понад 8 тис. років тому в Мексиці. Кукурудза - однорічна однодомна рослина. Стебла прямостоячі вузлуваті, з серцевиною. Листки чергові, широколінійно-ланцетні, вагінальні. Чоловічі квітки знаходяться в мітелках, жіночі квітки - в качанах, звідки звішуються довгі ниткоподібні зелені або вишнево-коричневі стовпчики з рильцями. Висота рослини до 3 метрів. Волокниста рослинність навколо кукурудзяного качана називається кукурудзяними рильцями.

Склад: рильця кукурудзи містять сапоніни (до 3,18%), речовини дубильні, глікозиди гіркі (до 1,5%), флавоноїди, алкалоїди (до 0,5%), олію ефірну (до 0,12%), олію жирну (до 2,5%), стерини (стигмастерол, ситостерол), вітаміни К і С, мікроелементи та інші речовини. У волокнах кукурудзяних рилець містяться різноманітні вітаміни, білки, сапоніни, ефірні олії, селен і аскорбінова кислота, а також багато інших корисних елементів.

Фармакологічна дія: мають жовчогінну, діуретичну, кровоспинну і гіпоглікемічну дію. При вживанні всередину спостерігається збільшення секреції жовчі, зменшення її в’язкості, зниження вмісту білірубіну, збільшення вмісту в крові протромбіну і прискорення її згортання. Завдяки складу, багатому на корисні мікроелементи та інші речовини, кукурудзяні рильця можна використовувати при лікуванні ряду захворювань. Настої і відвари на основі цих волокон мають лікувальні властивості і дозволяють: покращувати обмін речовин в організмі; знизити рівень цукру в крові; стабілізувати роботу печінки; посилити процес утворення жовчі; знижувати апетит; заспокоїти нервову систему.

Листя берези

Береза — звичайна багаторічна рослина в Україні. Характерний представник родини і роду в помірних широтах — береза європейська або біла. Блискучі шкірясті листя цього виду пофарбовані в темно-зелений колір, з нижнього боку вони світліші. Форма — ромбично-яйцеподібна, краю — пилчасті. Розпускання клейких молодих листочків берези європейської збігається за часом з цвітінням дерева.

Березове листя багате біологічно активними речовинами, містить бетул-феноли, кислоти, ефіри, флавоноїди, кумарини, гіперозид, рутин, дубильні речовини, вітаміни С, Е, РР, каротин тощо. Молоде листя берези має протизапальну, ранозагоювальну, протимікробну, сечогінну, знеболювальну, антиспазматичну, жовчогінну дії; перешкоджає солевідкладенню в суглобах. Препарати листя берези використовують у разі запальних захворювань нирок і сечового міхура, порушень мінерального обміну.

Мати -й мачуха листочки

Багаторічна трав’яниста рослина понад 10-20 см заввишки з повзучим кореневищем. Раньою весною появляються яскраво жовті корзинки з язичковими (по краях) і трубчатими (в середині) квітками. Після цвітіння починають розвиватися великі прикореневі листки. Знизу листки біловойлочні від опушення, а зверху голі. Цвіте в березні-травні. Плід – сім’явка. Росте підбіл на глинистих схилах, у ярах, по берегах річок і озер, на окраїнах вільхових боліт. Тіньовитривала рослина. Цвіте в березні — квітні. Поширена майже по всій Україні

Лікарською сировиною є листки, їх збирають після дозрівання насіння. Збирають також квітки цієї рослини раньою весною. Листки і квітки містять гіркий глюкозид, ефірну олію, інулін, дубильні і слизисті речовини. Підбіл звичайний застосову­ють як засіб при захворюваннях дихальних шляхів, кашлі, як відхарку­ючий засіб. В народній медицині використовуються листки разом з квітками у вигляді напару при легеневих захворюваннях, як легкий потогінний засіб, при катарах шлунку і кишок, сечогінного міхура, при ниркових захворюваннях. Під час нежиті втягують в ніздрі сік, вижатий з сві­жих листків.

Подорожник

Зазвичай мають коротке кореневище, обсаджене тонким шнуроподібним корінням. Листки зібрані в прикореневу розетку, черешкові. Квітконоси прямостоячі, безлисті. Деякі види квіткових стебел гіллясті, облиствені. Квітки дрібні, непоказні, зібрані в густий кінцевий колос або головку. Плід — багатонасіннева коробочка. Запилення відбувається за допомогою вітру.

Подорожник великий і подорожник блошиний — цінні лікарські рослини, навіть введені в культуру. Подорожники мають кровоспинну, протизапальну і ранозагоювальну дію — відомо, що листки цієї рослини прикладають до рани для швидкого загоєння, а також для витягування гною з чиряків. Крім того в листках і плодах подорожників багато слизу, і препарати з них добре діють на шлунок і кишечник, знімаючи запалення і обволікаючи, тобто мають при цьому протизапальну дію.

Полин

Полин гіркий — багаторічна рослина, що належить до родини Айстрових. Визнаний найбільш гіркою рослиною у світі. Вирізняється сріблясто-сірим кольором і специфічним запахом. Уся рослина опушена короткими волосками сріблястого кольору, які щільно прилягають до стебла. Листя розташоване ярусами: знизу — трикутно-округле, розщеплене, з довгим черешком. Посередині — помітно менше, з коротшим черешком. Зверху — дрібне, щільно посаджене на стеблі. Стебло кущисте, розгалужене, висотою до 1,5 м. Квітки непоказні, дрібні, жовтувато-зелені, зібрані у волотисті суцвіття.

Склад: трава полину гіркого містить олію ефірну (0,5-2 %), до складу якої входять спирти сесквітерпенові, лактони сесквітерпенові, спирт туіловий, кетон туйон, кетолактони моноциклічні, флавоноїди (артемізетин та інші), речовини дубильні, лігнани, кислоти органічні, каротин, вітаміни С, В6. Фармакологічна дія: збуджує апетит, рефлекторно стимулює діяльність органів травлення, підвищує секрецію жовчі, панкреатичного і шлункового соку, виявляє протизапальну, антисептичну властивості.

У сучасній медицині полин застосовують при гастроентерологічних захворюваннях, пов’язаних з секреторною недостатністю ШКТ. Полинова гіркота та інші компоненти підсилюють секреторну діяльність, підвищують слиновиділення, сприяють виділенню шлункового ферменту, збільшують кількість жовчі, що виділяється у кишківник. Ефективний полин гіркий від глистів та паразитарних мікроорганізмів. Полин гіркий покращує стан нервової системи, виявляє кардіотонічну, протизапальну дію, стимулює неспецифічний імунітет, активізує загоєння слизових оболонок.

Пустирник

Пустирник серцевий представляє собою багаторічну трав’янисту рослину сіруватого кольору (від густого опушення).

Склад: трава пустирника містить алкалоїди леонурин і леонуридин (разом до 0,4 %), амін стахідрин, флавоноїди (квінквелозид, рутин, кверцетин та інші), сапоніни, речовини дубильні (близько 5 %), олію ефірну (до 0,05 %), кислоти органічні (яблучна, винна, лимонна, урсолова, ванілінова, р-куркумова), речовини гіркі й цукристі, вітаміни (А, Е, С), солі мінеральні (калій, кальцій, натрій, сірка) і за характером дії на організм людини близька до препаратів валеріани. Фармакологічна дія: має виражені седативні, спазмолітичні і гіпотензивні властивості, уповільнює серцевий ритм, підвищує силу серцевих скорочень.

У результаті досліджень доведено, що трава пустинника стабілізує серцевий ритм та зміцнює міокард, виявляє спазмолітичну та протисудомну дію, знижує тиск, рівень холестерину в крові, вміст глюкози, піровиноградної та молочної кислот, стабілізує білковий обмін та виводить зайві жири. Пустирник ефективний для лікування шлунково-кишкових захворювань, особливо при шлункових спазмах та катарах товстого кишківника. Має сечогінні, протизапальні та відхаркувальні властивості. Трава пустирника заспокійливо діє при нервових розладах, безсонні, істерії, психастенії, вегетосудинній дистонії, тиреотоксикозі. Окрім того, пустирник сповільнює і стабілізує серцевий ритм, посилює скорочення міокарду при тахікардії, ішемічній хворобі серця, міокардиті, кардіосклерозі та стенокардії, серцевій недостатності 1–3 стадії.

Пятипал корінь

Пятипал – это многолетнее растение относится к семейству розоцветных и имеет большой мясистый корень. Лечебные свойства пятипала выражены в вяжущем, антибактериальном, ранозаживляющем, антисептическом и гемопатическом, противоопухолевом действии. Препараты из корня растения – выравнивает гормональный баланс в организме, нормализует функцию щитовидной железы и усиливает диурез, используются для предотвращения или лечения заболеваний печени, сердечно-сосудистой системы и желудочно-кишечного тракта, в частности, язвы желудка, при подагре, ревматизме, желтухе, дизентерии, диарее, как слегка понижающее давление. Известно также, что лапчатка белая проявляет антибактериальную активность, способствует рассасыванию мягких опухолей, узловых образований, улучшает структуру волос и ногтей.

Стулки квасолі

Квасоля звичайна — однорічна рослина. Має в’юнке стебло, квіти білого, рожевого, фіолетового кольору. У медицині застосовуються тільки стулки квасолі. Їх заготівлю проводять лише з рослин, боби яких мають біло-жовте або солом’яно-жовте забарвлення.

Склад: стулки плодів квасолі містять бетаїн, аргінін, лізин, триптофан, тирозин, лейцин, аспарагін, холін, геміцелюлозу (45-50%), макро- та мікроелементи (кремній, мідь, кобальт, нікель,). Фармакологічна дія: препарат має сечогінну, гіпоглікемічну, судинорозширювальну дію, покращує обмін речовин в організмі.

Стулки квасолі використовують для приготування відварів, настоянок, рідких і сухих екстрактів, чаїв. Завдяки наявності у складі флавонів та аргініну препарати на їхній основі налагоджують вуглеводний обмін і знижують рівень цукру. Вони впливають на організм, як інсулін. Дослідження підтверджують, що лікувальні властивості квасолі виявляються тільки у випадку легких (або середньої тяжкості) форм цукрового діабету у пацієнтів похилого віку. При цьому необхідно дотримуватись відповідної дієти. Завдяки сечогінним властивостям квасолі її застосовують для виведення надлишку рідини з організму, розвантаження серцево-судинної системи. Сечогінна дія пояснюється наявністю у складі фазеоліну. Квасоля активізує секрецію шлункового соку, а також знімає больові відчуття при захворюваннях підшлункової залози.

Хвощ

Польовий хвощ зростає на всіх континентах. Це багаторічна рослина, стебла якої можуть сягати аж до 25 см, мають колоски зі спорами. Після дозрівання спор ці стебла відмирають, і замість них виростають довгі гіллясті стебла (до 60 см). Вони містять кристали кремнієвої кислоти, і через це шорсткі на дотик.

Склад: трава хвоща польового містить флавоноїди (кверцетин, ізовкерцитин, кемпферол, лютеолін, еквізетрин), сапонін еквізетонін (до 5 %), каротин, кислоту аскорбінову (до 0,19 %), кремнієву (до 25 %), аконітову, яблучну, щавелеву кислоти, масло жирне (до 3,5 %), гіркоти, речовини дубильні і смолисті, солі мінеральні. Фармакологічна дія: застосовується як сечогінний, кровоспинний, протизапальний, антимікробний і гіпотензивний засіб. Експериментально виявлено, що хвощ польовий проявляє дезинтоксикаційну дію, зокрема сприяє виведенню свинцю з організму.

Хвощ польовий виявляє у першу чергу протизапальну та сечогінну дію. Діуретичний ефект спостерігається з першого дня прийому. За наявності набряків серцевої етіології діурез збільшується вдвічі. Також хвощ показаний при набряках ниркового походження. Доведена ефективність хвоща проти запалень та бактерій. Тому хвощ польовий застосовують при лікуванні запальних процесів сечового міхура і сечовивідних шляхів. Також рослина очищує організм, виводить свинець. Відвар трави хвоща нормалізує фосфорно-кальцієвий обмін. Цілющі властивості хвоща польового проявляються ще й у тому, що завдяки наявності у складі кремнієвих речовин він ускладнює утворення сечових каменів.

Цвіт бузини сушений

Склад: квітки бузини містять глікозиди самбунігрин і рутин, олію ефірну, кислоти органічні (кавову, валеріанову, яблучну, хлорогенову), речовини дубильні, кислоту аскорбінову. Фармакологічна дія: виявляють потогінну, протизапальну, болетамувальну, сечогінну і м’яку відхаркувальну дію.

Квітки бузини чорної використовують під час лікування та профілактики застуди і грипу: вони мають сечогінну, відхаркувальну дію, сприяють посиленому потовиділенню, препарати на їх основі здатні знімати жар, мають протизапальний та заспокійливий ефекти, підвищують імунітет у цілому. Настої та чаї з квітів бузини чорної сприяють лікуванню плевриту, пневмоніту, бронхіту, трахеїту та інших подібних захворювань, знімаючи запалення. Настої, відвари бузинових квіток корисні під час лікування захворювань горла — ангіни, ларингіту, фарингіту: вони знімають запалення. Допомагають також при ураженні слизової оболонки рота — стоматиті.

Цвіт липи сушений

У природі зустрічається понад 40 різновидів липи, а так само близько 100 гібридів. Більшість дерев великі, листопадні, досягають 30-40 м у висоту. Володіють потужною кореневою системою. Граничний вік рослини 150 років. Рідше зустрічаються особини, що досягли 300 років і більше.

Квітки жовтуваті або кремові, зібрані в суцвіття по 2-5. Цвітіння починається на 20 році життя дерева, припадає на липень. Квітки цієї рослини широко використовуються в якості лікарської сировини. Збір квіток здійснюється з 1 по 4 день цвітіння. В цей період у них міститься максимальна кількість активних речовин.

Квітки багаті аскорбіновою кислотою, талицинами, каротином і флавоноїдами. Використовуються у вигляді відварів та настоїв. Знімають судоми, біль, виводять сечу і піт з організму, знімають запалення. Липовим цвітом полощуть горло, використовують при простудних захворюваннях, з його допомогою знімають головний біль. Квіти липи знищують хвороботворні бактерії в організмі людини, знижують жар, виводить мокротиння.

Череда

Череда — однорічна трав’яниста лікарська рослина висотою 0,15–0,60 м. Належить до родини Складноцвітих. Коренева система сильно розгалужена, кореневище розташоване близько до поверхні ґрунту, зовні коріння тонке і слабке. Листя череди супротивне, з короткими черешками врозліт, розділене на 3 частини, темно-зелене. Квітки дрібні, трубчасті, жовті або золотисті, зібрані у кошикові суцвіття, одиночні. Розташовані на кінці стебла. Плід — сім’янка, з 2–4 колючками-гачками. Цвіте у липні-вересні, плоди дозрівають у серпні-вересні.

Склад: трава причепи містить флавоноїди (лютеолін-D-глюкопіранозид, бутеїн, сульфуретин, D-глюкопіранозид бутеїну), речовини дубильні конденсовані (до 6,5 %), каротин, кумарини (умбеліферон і скополетин), кислоту аскорбінову (60-70 мг%), олію ефірну (сліди), слиз, аміни, гіркоти, g-лактони, мікроелементи
Фармакологічна дія: виявляє сечогінну, потогінну, протизапальну, антиалергічну, жовчогінну і бактерицидну дію, покращує травлення, нормалізує порушений обмін речовин.
Череда має сечогінну дію, виводить разом із сечею відходи обміну речовин і хлорид натрію. Забезпечує захисний вплив на нирки і пригнічує запалення у сечовому міхурі. Стимулює вироблення і секрецію жовчі, захищає печінку. Також виявляє протизапальні, дезінфікуючі, кровоочисні, ранозагоювальні, потогінні властивості. Покращує обмін речовин і травлення. Посилює серцевий ритм, знижує тиск, виявляє седативну дію.

Чистотіл

Чистотіл — багаторічна рослина родини Макових, що виділяє на лінії зламу стебла, листя і квітконіжки насичений жовтий або оранжевий сік, який за консистенцією нагадує молоко. Період цвітіння чистотілу дуже довгий — з кінця травня і до початку вересня. Надає перевагу ґрунтам з високим вмістом азоту, любить затінок.

Склад: трава чистотілу містить алкалоїди та інші азотовмістні сполуки (до 2 %), каротин (до 14,9 мг%), кислоти органічні (лимонну, янтарну, яблучну), кислоту аскорбінову (до 170 мг%), сапоніни, флавоноїди, олію ефірну (0,01), речовини дубильні (2,09-7,64 %), кислоту хелідонову, вищий аліфатичний спирт хелідоніол. Фармакологічна дія: має жовчогінну, спазмолітичну, болезаспокійливу, седативну, протизапальну (бактерицидну), сечогінну та проносну дію.

Як лікарська трава є однією з небагатьох рослин, чия протипухлинна дія доведена наукою. Затримує розвиток навіть злоякісних пухлин і ефективно вбиває бактерії-збудники туберкульозу. Має сечогінну, протизапальну, жовчогінну, болезаспокійливу дію. Знімає спазм, судоми і пригнічує життєдіяльність патогенних мікроорганізмів, діє як легке проносне. Вимагає обережного застосування через високу активність та отруйність. Чистотіл призначають для лікування печінки, підшлункової залози, жовчного міхура, виразки шлунка. Зокрема: при гепатиті, холангіті, холециститі, виразковому неспецифічному коліті, панкреатиті, поліпозі кишківника та шлунка. Рекомендують зовнішнє застосування для припікання ран, що довго не загоюються, бородавок і шкірного туберкульозу.

Чорна рябіна (Аронія)

Аронія чорноплідна або Горобина чорноплідна — кущ родини розових 1–2.5 м заввишки. Листки прості, цілокраї, блискучі, чергові, черешкові, еліптичні або оберненояйцевидні, загострені, з країв пилчасті, зверху темно-зелені, зісподу — світліші, 2.5–7 × 2.5–3.5 см; черешки короткі з широкими прилистками, що не опадають. Квіти двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, білі або рожеві, запашні, в щитковидних суцвіттях. Цвіте рослина з середини травня майже до кінця червня. Плоди достигають у серпні-вересні. Плід опушений, у час стиглості голий, округлої форми, чорного або сливового кольору з сизою поволокою, соковитий, 6—12 мм у діаметрі

Чорноплідна горобина допомагає нормалізувати тиск у будь-якому випадку. Також аронію можна рекомендувати гіпотонікам і гіпертонікам при лікуванні інших захворювань і не боятися побічних ефектів. Це важливо, оскільки плоди горобини чорноплідної використовують для підвищення імунітету, нормалізації роботи кишечника, активізації жовчовиділення, поліпшення роботи печінки, ендокринної системи тощо. Рослина виводить солі важких металів, позбавляє від надлишку холестерину, показана при ревматизмі, артритах, здатна зупиняти кровотечі.

У складі рослини чимало мікроелементів і вітамінів. Зокрема, вітаміни С, К, В, Е. Вона містить йод, цинк, дубильні речовини, пектини, органічні кислоти. Горобина багата на марганець, залізо, мідь, фтор, молібден, бор, які відповідають за нормалізацію тиску. Засоби на основі аронії чорноплідної добре позначаються на стані судин. При тривалому прийомі високий тиск знижується, а низький — підвищується. Їх дозволено використовувати для лікування, незалежно від стадії захворювання, або для профілактики.

Шипшина сушена

Корисні властивості шипшини, або троянди дикої, помітили давно. Більше двох тисяч років тому «батько медицини» Гіппократ встановив, чим корисна шипшина: це хороший протизапальний засіб. За часів Середньовіччя цінували лікувальний ефект шипшини при кровохарканні. Авіценна був переконаний у лікувальних властивостях шипшини для печінки і шлунка. Сьогодні шипшина найбільш відома як засіб, що сприяє розщепленню каменів у нирках. Також шипшина має лікувальні властивості для печінки Шипшина — досить м’який засіб, що використовується для очищення печінки.

Ягода бузини сушена

Бузина чорна – многолітній кущ, який належить до сімейства адоксових, або Adoxaceae. Стебла гіллясті, молоді гілки спочатку зелені, а потім змінюють колір на сіро-бурий. Листки черешкові, супротвні та непарноперисті. Квітки мають жовто-білий колір, запашний аромат та дрібний розмір. Період цвітіння чорної бузини приходиться на кінець травня та початок червня. Плід бузини – ягода з чорно-фіолетовим забарвленням.

Лікувальні властивості чорної бузини вже дуже давно відомі народній медицині. Кількість лікарських та корисних властивостей чорної бузини обумовлена наявністю широкого спектра біоактивних речовин у ягодах цієї рослини: тирозин, вітамін С, цукор, карбонові кислоти, тирозин, мікро- та макроелементи у вигляді заліза, кальція, селена, цинка та міді, а також, різноманітні ефіри. Має дуже гарну здатність пригнічувати бактеріальні та вірусні інфекції, а також, звільняє організм від усіх токсинів за допомогою поту. Особливість бузини - виведення з організму токсинів, шлаків у вигляді солей важких металів і радіонуклідів. Відвар з плодів успішно полегшує симптоми при виразці шлунка і гепатиті. Цей же відвар відмінно підходить для спринцювання при гінекологічних проблемах.