Правова позиція Міністерства юстиції України щодо деяких питань,пов’язаних з діяльністю релігійної організації
Щодо написання найменування релігійної організації
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації.
Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення) (частина друга статті 13 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).
Статтею 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» встановлено, що релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон про реєстрацію) відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Частиною першою статті 16 Закону про реєстрацію визначено, що найменування юридичної особи повинно містити інформацію про її організаційно-правову форму (крім державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, державних, комунальних організацій, закладів, установ) та назву.
Організаційно-правова форма юридичної особи визначається відповідно до класифікації організаційно-правових форм господарювання, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання (частина друга статті 16 Закону про реєстрацію).
Назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію про мету діяльності, вид, спосіб утворення, залежність юридичної особи та інші відомості згідно з вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм юридичних осіб, установленими Цивільним, Господарським кодексами України та цим Законом (частина третя статті 16 Закону про реєстрацію).
Вимоги до написання найменування юридичної особи, її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, крім організації профспілки затвердженні наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2012 року № 36.8/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.03.2012 № 367/20680 (зі змінами) (далі - Вимоги).
Особливості найменування окремих юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів визначені розділом II Вимог.
Пунктом 2.2 розділу II Вимог визначено, що найменування комунальних підприємств, державних та комунальних організацій (закладів, установ), дочірніх підприємств, підприємств споживчої кооперації та підприємств об'єднань громадян або релігійних організацій можуть містити інформацію про засновника цієї юридичної особи.
Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» та Вимоги не встановлюють особливих вимог до найменування релігійної організації.
Поряд із цим частиною третьою статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» встановлено, що відомості про вид релігійної організації повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації.
Також вищезазначеним наказом не встановлено вимоги щодо приведення у відповідність найменування юридичних осіб, утворених до набрання ним чинності.
Щодо включення відомостей про релігійну організацію, зареєстровану до 01 липня 2004 року, відомості про яку не містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр)
Відповідно до статті 1 Закону про реєстрацію Єдиний державний реєстр – єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (частина перша статті 7 Закону про реєстрацію).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону про реєстрацію державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Принципами державної реєстрації є, зокрема, об'єктивність, достовірність та повнота відомостей у Єдиному державному реєстрі; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону (частина перша статті 4 Закону про реєстрацію).
Так, частиною третьою статті 17 Закону про реєстрацію визначено, що для державної реєстрації включення відомостей про юридичну особу, зареєстровану до 1 липня 2004 року, відомості про яку не містяться в Єдиному державному реєстрі, подається заява про державну реєстрацію включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру (Форма 9).
Форми заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2016 року № 3268/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.11.2016 року за № 1500/29630.
Варто зазначити, що форма заяви містить всі необхідні відомості про юридичну особу, передбачені статтею 9 Закону про реєстрацію, та не потребує додаткових документів, пов'язаних із включенням відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону про реєстрацію документи для державної реєстрації у паперовій формі подаються особисто заявником або поштовим відправленням.
Якщо документи подаються особисто, заявник пред'являє свій паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України, або паспортний документ іноземця, або посвідчення особи без громадянства, або посвідку на постійне або тимчасове проживання.
У разі подання документів представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження.
Вимоги до оформленім документів, що подаються для державної реєстрації, встановлені статтею 15 Закону про реєстрацію.
Пунктом 5 частини першої статті 15 Закону про реєстрацію визначено, що заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена.
Порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, визначений статтею 25 Закону про реєстрацію.
Відповідно до статті 25 Закону про реєстрацію державний реєстратор перевіряє подані йому документи на наявність підстав для зупинення розгляду (стаття 27 Закону про реєстрацію) або відмови у державній реєстрації (статтею 28 Закону про реєстрацію).
