Роз’яснення основних положень законодавства про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні

Роз’яснення основних положень законодавства

про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні

Головним управлінням юстиції у Хмельницькій області вживаються заходи з підготовки до вшанування 75-х роковин Голодомору в Україні. У зв’язку з цим на шпальтах газет, а також в ефірі місцевих телерадіокомпаній оприлюднюються матеріали з роз’яснення основних положень законодавства про Голодомор 1932-1933 років в Україні; проводяться тематичні зустрічі, лекції, бесіди в навчальних закладах, трудових колективах підприємств і організацій, закладах культури, сільських радах з висвітлення історико – правових аспектів голодомору.

В Україні стало можливим говорити про голодомор після грудня 1987 року. І тільки через дев’ять років, 26 листопада 1998 року Указом Президента України було встановлено День пам’яті жертв голодомору (кожна четверта субота листопада). У травні 2003 року Верховна Рада України в офіційному зверненні до народу України визнала голодомор 1932 – 1933 років актом геноциду. Генеральна Асамблея ООН 2003 року поширила заяву, у якій визнала Голодомор 1932 – 1933 років „національною трагедією українського народу”. Факт геноциду українців сталінським режимом у 1932 – 1933 роках було офіційно визнано 11 урядами країн світу, серед яких Австралія, Угорщина, Ватикан, Литва, Сполучені Штати Америки.

4 листопада 2005 року Президент України В. А. Ющенко в Указі „Про вшанування жертв і постраждалих від голодоморів в Україні” назвав голодомори 1921 – 1923, 1932 – 1933 та 1946 – 1947 років геноцидом українського народу. За поданням Президента України та з метою вшанування пам’яті мільйонів співвітчизників, які стали жертвами Голодомору 1932 - 1933 років в Україні та його наслідків, Верховна Рада України 28 листопада 2006 року ухвалила Закон  „Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні” (далі - Закон), у якому голодомор 1932 – 1933 років, відповідно до Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, кваліфіковано як акт геноциду українського народу (згідно зі ст. 2 Конвенції під терміном „геноцид” мається на увазі „будь-яке з діянь, які вчиняються з наміром знищити повністю або частково яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку”).

Згідно  зі статтею 2 Закону публічне заперечення Голодомору 1932 - 1933 років в Україні визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним.

         Статтею 3 Закону передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень зобов’язані:

-         брати участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам’яті українського народу;

-         сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості та культури, поширенню інформації про Голодомор 1932 - 1933 років в Україні серед громадян України та світової громадськості, забезпечувати вивчення трагедії Голодомору в навчальних закладах України;

-         вживати заходів щодо увічнення пам’яті жертв та постраждалих від Голодомору 1932 - 1933 років в Україні, в тому числі спорудження у населених пунктах меморіалів пам’яті та встановлення пам’ятних знаків жертвам Голодомору;

-         забезпечувати в установленому порядку доступ наукових та громадських установ і організацій, вчених, окремих громадян, які досліджують проблеми Голодомору 1932 - 1933 років в Україні та його наслідки, до архівних та інших матеріалів з питань, що стосуються Голодомору.

Держава забезпечує умови для проведення досліджень та здійснення заходів з увічнення пам’яті жертв Голодомору 1932 - 1933 років в Україні на основі відповідної загальнодержавної програми, кошти на виконання якої щорічно передбачаються в Державному бюджеті України (стаття 4 Закону).

З метою забезпечення належної організації та проведення заходів у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932 – 1933 років в Україні Президент В. А. Ющенко Указом від 14 березня 2007 року створив Координаційну раду з підготовки заходів у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932 – 1933 років в Україні, а через 2 тижні Указом Президента № 250/2007 від 28 березня 2007 року зазначені заходи було затверджено.

Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в пам’яті українців однією з найстрашніших сторінок нашого минулого. Ця сторінка сприймається суспільством передусім на емоційному рівні. Але в той же час Голодомор – це історичне явище, яке відбувалося у конкретний час, у конкретному місці і є наслідком дій конкретних осіб.

Тому сьогодні треба говорити про минуле задля майбутнього, адже безпам’ятність та бездуховність руйнує соціокультурну самобутність народу.